Среда, 27 мая 2020 16:12

Я спантеличений, коли в Україні прогнозують переможця виборів у США. Кожна кампанія в Америці – це дивовижний карнавал інноваційних технологій

Стратегія на президентських виборах у США 2020 року.

Об этом сообщает Moscow Post


Однією з найбільш видимих відмінностей між американськими та пострадянськими політтехнологами є те, що американці схильні набагато більше покладатися на науково обґрунтовані, методичні засоби ведення політичної кампанії, ніж їхні колеги зі Східної Європи. Зокрема, під час обговорення того, що відбудеться на виборах у США, згадаймо, що стратегія перемоги в Америці втілюється після ретельного дослідження та аналізу кількісних даних, які могли б указати на слабкі місця у стратегії опонентів, з одночасним виявленням прихованих сильних сторін свого кандидата. Цю інформацію потім доповнюють якісними даними, які дають можливість керівнику кампанії точно визначити цільових виборців у такий спосіб, якого ще не застосовували в політичних кампаніях у країнах колишнього СРСР (але його цілком можна застосовувати). Насправді, добре проведена кампанія (у будь-якій точці світу) націлена не на все населення, а приблизно на 3–6% громадян країни, яких можна переконати проголосувати за вас у день виборів.


Отже, коли я бачу, приміром, в українських новинах прогнози про те, хто переможе у США, я дуже здивований тим, звідки з’являються такі думки, окрім суто емоційного тла. Однак, ґрунтуючись на моїх знаннях про попередні президентські кампанії у США, я можу передбачити три речі, які зроблять цю кампанію не схожою на жодну іншу кампанію в історії США і стануть гарним уроком для українських політиків (і політиків з інших пострадянських країн) у тому, що вони мають зробити, які методи застосувати, якщо хочуть використати сучасну передвиборчу тактику для ефективної перемоги на виборах.


1. Дані – це серце і душа сучасних політичних кампаній.


Навіть президент Трамп, який, як багато хто вважає, просто говорить те, що в нього на думці, використовує свої промови та інтерв’ю для того, щоб безпосередньо спілкуватися зі своїми виборцями. Він знає, що було б абсолютно марним висловлювати популістські речі, з якими більшість людей і так згодна, – вибори цим не виграти. Найрозумніше – говорити з виборцями, які не визначилися у виборі кандидата, але можуть принести перемогу. Наприклад, якщо це телевізійне інтерв’ю, можна вивчити, яка демографія буде серед глядачів інтерв’ю, і зрозуміти, що ви можете завоювати симпатію у, наприклад, 6% ваших потенційних виборців: що це чоловіки віком 40–45 років, які живуть у центральній частині країни, із сильною релігійною приналежністю, які найбільше зацікавлені у створенні робочих місць, а не тільки в "економіці", і стурбовані тим, як їхні діти зможуть одержати роботу після закінчення навчальних закладів.


Отже, ви не говорите: "Потрібно зміцнити економіку" або "Потрібно створити більше робочих місць!". Ви говорите: "Просто зараз ми створюємо покроковий план для подолання кризи, із якою ми зіткнулися. І найбільше, день у день, я думаю про центральну частину нашої країни, де люди не впевнені, що їхні сини й дочки одержать роботу, щойно закінчать виші, і тому я...". Таке посилання з більшою ймовірністю переконає виборця проголосувати за вас, ніж просто якась порожня популістська обіцянка. Навіть більше, фрагмент інтерв’ю пізніше може бути таргетовано до виборця через онлайн-рекламу, телефонні дзвінки, SMS, електронну пошту, похід від дверей до дверей тощо щоб краще його переконати.


2. Ніщо не відбувається саме собою.


США витратили $6,5 млрд на політичні кампанії 2016 року. Американці вкладають більше грошей у розвиток новітніх наукових технологій для перемоги на виборах, ніж будь-яка інша країна світу. Кожен виборчий цикл – це дивовижний карнавал інноваційних, свіжих технологій, які з’явилися на ринку, щоб допомогти кандидатам виграти з меншими витратами й більшою ефективністю. Тому навіть традиційна передвиборча тактика, наприклад, поквартирний обхід (від дверей до дверей), відбувається не випадково.


Американські кампанії не тільки інвестують час і гроші, стукаючи у двері потенційних виборців (а це, можливо, буде всього три–п’ять дверей із кожних 100 на всю країну), але й мають конкретне посилання кожному виборцю, із яким проводять зустріч. Наприклад, приходячи в будинок, вони вже знають, що в чоловіка 60% шанс проголосувати за кандидата, і найбільше його цікавить будівництво доріг у сільській місцевості та зарплата шкільних учителів, а у дружини – 20% шанс проголосувати за кандидата і вона найбільше зацікавлена у витратах на оборону і ветеранів війни. Отже, щойно двері відчинять, залежно від того, чоловік чи дружина стоїть на порозі, агітатор на своєму електронному пристрої (планшеті або телефоні) увімкне та прочитає їм коротке повідомлення, яке було підготовлено спеціально для них.


На пристрої також буде видно, що не варто витрачати час даремно, якщо двері відчинить дружина, оскільки витрачати на неї ресурси (час і гроші) буде статистично поганою інвестицією, адже їх, можливо, було б краще вкласти в когось іншого в іншому багатоквартирному будинку, у кого буде хоча б 50% шанс проголосувати за нашого кандидата. Повідомлення, яке буде прочитано, пишуть так, щоб бути якомога переконливішим із наукового погляду й показати, чому наш кандидат є набагато кращим вибором, ніж наші опоненти. Сила меседжу відштовхується від науки й даних.


3. Коронавірус робить усе набагато цікавішим.


Зважаючи, що багато традиційних інструментів кампаній (наприклад, мітинги, публічні виступи тощо) буде обмежено під час цієї кампанії, вона перетворить використання електронних технологій на центральний елемент усього передвиборчого процесу. Річ у тім, що якщо в когось удома немає інтернету або навіть мобільного телефона, ми однаково можемо докладно проаналізувати його, а потім зв’язатися з ним через інші засоби (наприклад, поштою, міським телефоном, через родичів або друзів тощо).


На цих виборах ми зможемо виконати величезний обсяг роботи, дистанційно переконати виборців, які симпатизують, що становитимемо абсолютно новий підхід, порівняно з усіма попередніми кампаніями в історії. Навіть більше, це буде зроблено так, що звичайний виборець навіть не відчує, наскільки змінилася передвиборча тактика. Ключ до перемоги тут можуть знайти і кандидати в пострадянських країнах: украй важливо застосовувати до кампанії не просто точкові інструменти, а комплексні стратегії, як у випадку з американськими консультантами, які адаптують стратегії кампаній під період коронавірусу.


Отже, хто ж переможе у США? Поки що це не до кінця зрозуміло, оскільки багато чого може відбутися до листопада. Узагалі, невигідно бути першим задовго до виборів, оскільки людям урешті-решт набридають розчарування в кандидатові-лідері. Утім, людина, яка, найімовірніше, виграє, буде тим, хто точно знає, як зловити момент, і застосує до своєї кампанії нові стратегії й тактики, яких немає у його опонентів. Точно так само, як машина замінила коня, пістолет замінив меч, а комп’ютер замінив друкарську машинку, – ті політики, які чіпляються за використання застарілих методів ведення передвиборчих кампаній, навряд чи переживуть ці вибори.


"Не виживуть не найсильніші й найрозумніші, а ті, хто найкраще пристосовуються до змін". Зміни, впровадження нововведень і можливість застосовувати позитивний технологічного досвід інших країн-інноваторів (як США), – це і є рецепт тієї магічної таблетки, яку політики шукають для перемоги. Якщо кандидати не зроблять реальних змін, вони не зможуть розраховувати на перше місце.


Джерело: "ГОРДОН"


Джерело статті: “http://gordonua.com/ukr/blogs/dzheyson-dzhey-smart/-ja-spantelichenij-koli-v-ukrajini-prognozujut-peremozhtsja-viboriv-u-ssha-kozhna-kampanija-v-ameritsi-tse-divovizhnij-karnaval-innovatsijnih-tehnologij-1501761.html”

Оставить комментарий

Убедитесь, что Вы ввели всю требуемую информацию, в поля, помеченные звёздочкой (*). HTML код не допустим.