Як шахрай, прикидаючись волонтером, виманив «на дрони» понад 4 мільйони гривень

Як шахрай, прикидаючись волонтером, виманив «на дрони» понад 4 мільйони гривень

Бізнесмен Олег дуже хотів допомагати ЗСУ. Тож радо відгукнувся на пропозицію фінансувати закупівлю дронів від Дмитра Молодцова, який представився співробітником Благодійного фонду Сергія Притули. Підприємець встиг за декілька тижнів передати Молодцову 104 тисячі доларів. Перш ніж зрозумів, що має справу з шахраєм.

Олег розповідає, що розшукав й інших жертв фінансових афер Молодцова. Суми теж чималі: Павла «волонтер» надурив на 107 тисяч доларів, Ігор втратив 365 тисяч гривень, а Віці знайомство із Молодцовим коштувало понад 60 тисяч гривень. У виданні hromadske розбиралися в ситуації.

Це ще не всі потерпілі від дій афериста: Олег знайшов ще кілька десятків людей, які пожертвували чи «інвестували» Дмитру від 100 доларів і до понад 150 тисяч. Хтось із них намагався повернути свої гроші через суди, а хтось махнув рукою на ситуацію і дав обітницю «більше не бути лохом».

Олег спочатку звернувся в поліцію, а потім Дмитром Молодцовим зацікавилося вже Державне бюро розслідувань. За прикладом бізнесмена частина ошуканих Молодцовим людей зголосилася написати заяви в ДБР. Сам «волонтер» донедавна був військовослужбовцем Нацгвардії, проте в червні 2024 року виявилося, що він утік з частини — після цього його нібито бачили в Польщі.

Журналістам вдалося поспілкуватися з людьми, які стверджують, що Молодцов «розвів» їх на чималі суми. Вони навіть знайшли ухилянта-втікача, який підтвердив, що Дмитро нині перебуває за кордоном.

Як сталося, що Молодцов зміг ошукати дорослих і освічених людей, серед яких були і юристи, і бізнесмени? Чи зможуть потерпілі колись хоч частково повернути свої кошти?

Був чарівним і переконливим

Дмитро Молодцов виявився добрим знайомим людей із кола спілкування Олега. Ці люди, колишні відомі в Україні спортсмени, стали військовослужбовцями. Дмитро був для них чоловіком, що працює у фонді Притули та може допомогти із дронами. Такою людиною він став і для Олега.

«Діма показував мені посвідчення працівника фонду та світлини, на яких він поруч із Притулою. Він багато розповідав про роботу фонду, тому я не мав підстав йому не вірити», — згадує Олег.

На запит hromadske Благодійний фонд Сергія Притули відповів, що Молодцов «ніколи не перебував у трудових відносинах» з організацією. Щоправда, «декілька разів на волонтерських засадах» брав участь у розвантаженні гуманітарної допомоги, проте «посвідчення волонтера йому не видавали».

Пізніше Олег дізнався, що і в життя інших потерпілих Діма входив через спільних знайомих. Наприклад, Павло його знав як хлопця подруги дружини. Ігор — як хорошого знайомого своєї сестри.

Під час своїх оборудок Дмитро нікому не приставляв ножа до горла. Якось так виходило, що люди самі були раді віддати йому гроші, щиро допомогти. До кожного Діма знаходив «ключик». Наприклад, до Павла він приїздив на новенькій дорогій автівці в дорогому костюмі — був таким собі втіленням успіху і респектабельності. А от з Ігорем, навпаки, видавався бідним і тиснув на жалість.

Він стоїть переді мною розгублений такий, каже, що не має грошей заплатити за номер в готелі, не має їжі. Каже, що, крім мене, йому більше ні до кого звернутися. Капець, я купував йому їжу, оплачував той готель, викуповував з ломбарду його телефони.

Віку та Юлю чоловік підкупив комунікабельністю та зворушливими розповідями про те, що батьки його не розуміють, а керівництво не цінує. А ще залицявся до жінок, кликав погуляти.

«Він немов гіпнотизував. Якось так гляне, що думаєш: боже, маленький хлопчик, якого треба приголубити», — зізнається Віка.

Дмитро завжди починав справу здалеку: приємне спілкування, спільний відпочинок, розмови про життя. Наступний крок — розмови про варіанти вигідного інвестування. Потім — розповідь про свою бізнесову ідею. І тільки після цього — пропозиція долучитися до неї грошима. Навіть буцімто щиро попереджав про можливі ризики. І люди радо долучалися.

У Дмитра дві вищі освіти — юридична й економічна. Він має вигляд фахівця, який багато в чому орієнтується, може розповісти про це грамотною мовою та дуже переконливо — і ти віриш, не виникає відчуття небезпеки.

Когось Дмитро «розвів» на нібито виробництво і продаж вершкового масла, когось — на операції з криптовалютою, когось — на позики в ломбарді. Були жінки, які брали для Діми гроші з кас своїх установ: Молодцов обіцяв повернути буквально «до вечора» чи принаймні «до завтра».

Ілюзія бурхливої діяльності

Сприйнявши фотографії Дмитра з Сергієм Притулою за вірчі грамоти, Олег у червні 2023 року погодився на схему, яку запропонував аферист.

Військовослужбовці за можливості здійснюють часткову передоплату дронів. Решта фінансування — коштом Олега. Дрони продають бійцям, а отримані від них гроші знову йдуть на закупівлю дронів. Діма пояснював, що військовослужбовці хочуть проводити стовідсотковий розрахунок за дрони вже за фактом їхнього отримання, тому й потрібні гроші Олега.

Молодцов склав таблицю замовлень і передоплат. Він постійно звітував перед Олегом: ось ці замовники роблять 30-відсоткову передоплату, ці — 10-відсоткову. Ці дрони вже відвантажені, а ці — на підході. Дмитро навіть показував Олегу ділове листування щодо закупівлі та доставлення дронів — тож у благодійника виникало враження, що пишуть різні люди, які активно залучені в логістиці.

Діма віртуозно створював видимість реального процесу, який може ускладнюватися через війну: десь платіж не пройшов, десь машина не доїхала. А потім з’ясувалося, що жодних дронів узагалі не закуповували. Хіба що ті три, які він мені привіз показати — як я тепер розумію, щоб остаточно втертися до мене в довіру.

Коли ж ішлося про «бізнесові проєкти», Дмитро діяв у подібний спосіб. Наприклад, у справі з Павлом шахрай два роки створював видимість бурхливої виробничої діяльності. Потерпілого Ігоря для створення ілюзії успішних інвестицій навіть брав з собою на підприємство, де «проводив переговори». Точніше сказати, інвестор сидів у машині на території підприємства, поки Дмитро десь з кимось «обговорював інвестиції». Ігор і зараз не може собі пояснити, чому він не наполягав на своїй участі в тих «переговорах».

Олега ж Дмитро переконав, що кількість замовлень на дрони збільшується, тож потрібно більше коштів. Олег спочатку давав власні гроші, а потім і гроші своєї сім’ї. Попередив, що ці останні треба повернути до такого-то числа. Дмитро обіцяв, однак не повертав, а навпаки — знову просив ще і ще.

«Мене це насторожило. Я подзвонив спільним друзям. Вони сказали, що Дмитро за такою самою схемою брав гроші в них — і теж не повертає. Через інтернет я вийшов на інших людей, яких Молодцов “кинув” на гроші. Тоді зрозумів, що маю справу із шахраєм», — пригадує Олег.

На його вимогу повернути всі 104 тисячі доларів Молодцов назвав себе негідником і розіграв сцену розкаяння. Визнав, що жодних дронів не купував, а всі ті гроші начебто програв. Завірив, що неодмінно їх віддасть, просто для цього потрібен час. Навіть написав Олегові розписку, що позичив у нього гроші та зобов’язується помісячно повернути їх до серпня 2024 року. На підтвердження своєї доброчесності за рік лише раз скинув Олегу на картку 40 тисяч.

Після того, як Дмитро поступово набирає від вас певну суму коштів, він говорить про якийсь форс-мажор, який перешкоджає йому повернути вам гроші. Водночас Дмитро не відмовляється віддати їх — він завжди посилається на тимчасові труднощі, які заважають зробити це саме тут і зараз.

Так і Олега шахрай «обеззброював» подібними обіцянками. Зрозумівши, що власними силами гроші повернути не зможе, чоловік ще у вересні минулого року звернувся до правоохоронців. Майже рік Олег намагався активізувати розслідування стосовно Молодцова. Востаннє він бачився зі слідчим уже після того, як стало відомо, що Дмитро залишив частину.

«У мене виникло враження, що слідство поки не знає, як реагувати на втечу Дмитра», — нарікає Олег.

Дірявий кордон

Минулого року Ігор випадково натрапив на Молодцова в парку. Черговий раз запитав, коли той поверне гроші.

«Він сказав мені, що пішов у армію. Мовляв, він в окопах, а я ні. Що він ризикує життям, а я ні. І що війна — це не час для розмов про якісь гроші», — розповідає Ігор.

Військова частина №3073 відмовилася повідомляти hromadske, чи Дмитро Молодцов за час служби брав участь у бойових діях. Нас цікавило це питання, бо потерпілі бачили військовослужбовця в ломбардах і біля ігрових автоматів у той час, коли він мав би перебувати «в окопах».

Зате військова частина повідомила нам, що «молодший сержант Молодцов Д. В. вважається таким, що самовільно залишив військову частину 11 червня 2024 року».

Аж тут історія вийшла за державний кордон. Українець Андрій, який перед тим нелегально перетнув українсько-білоруський кордон, 13 червня опинився в білоруському ізоляторі тимчасового утримання. У камері він зустрів Молодцова — у військовій формі.

«Дмитро розповів, що 11 червня покинув розташування свого підрозділу неподалік Чорнобильської АЕС, а перейти кордон вирішив спонтанно. Я повірив у спонтанність, бо у Дмитра навіть не було з собою закордонного паспорта, а з грошей — якісь 200 грн», — каже Андрій.

За його словами, Дмитро пояснив, що має закордонний паспорт в «Дії» і що в ЄС можна потрапити за електронним документом. Радів, що йому вдалося без карти пройти мінні поля на кордоні. Пояснив, що мав намір через білорусько-литовський кордон дістатися Євросоюзу.

Андрій пробув разом з Дмитром 6 днів. За цей час Молодцова разів із 5 викликали на допит службовці білоруського КДБ. Військовий-утікач розповідав, що один раз його допитував росіянин у балаклаві: ставив провокаційні запитання про Бандеру і «спеціальну воєнну операцію». А після допиту чоловік хвилювався, щоб його не відправили в росію.

«Ми були двома українцями в чужій країні. Я подумав, що Дмитро втік через конфлікт з командиром, жалів його», — каже Андрій. Зі своїх грошей він заплатив за Дмитра штраф білорусам за незаконний перетин кордону, а ще дав 2500 гривень і 100 євро «на життя». Навіть заплатив «за бензин», коли білоруські прикордонники везли втікачів до литовського кордону.

Прикордонники попросили, щоб ми не говорили литовцям, що нелегально перейшли в Білорусь з України. Вони навіть знайшли для Дмитра цивільний одяг і взуття, щоб він не їхав у своїй формі.

Литовці пропустили Андрія, а Дмитра затримали. Це було 19 червня.

Наступного разу втікачі бачилися в Польщі. Андрій хотів повернути витрачені на Дмитра гроші — і написав йому. 24 і 25 червня вони спілкувалися востаннє. Дмитро так і не пояснив, як йому вдалося виїхати в ЄС. Грошей не віддав. 25 червня із дописів Олега в інтернеті Андрій уже знав, що Дмитро — шахрай. І зв’язався з Олегом, щоб повідомити: аферист у Польщі.

Занадто багато «якщо»

Павло, сам юрист, — водночас і потерпіла сторона, і адвокат Ігоря в його цивільній судовій справі проти Молодцова. Правник пояснює, що навіть коли Дмитро перебував в Україні, то домогтися від нього повернення коштів було дуже важко. Адже факт шахрайства, тобто «злого наміру» з боку Молодцова, довести нелегко.

«Я давав Дмитру гроші, а він мені — розписки, у яких зобов’язувався повернути кошти до такої-то дати. Це правові відносини, які регулюються не Кримінальним, а Цивільним кодексом. Як довести, що він і не планував віддавати мені гроші, що це була злочинна схема?» — зауважує Павло.

За моїм позовом суд ухвалив стягнути з Молодцова заборговані мені кошти. Утім, на цей момент Дмитро ніде не працював і не мав власного майна. З чого було стягувати заборгованість? Коли він мобілізувався і мав зарплату, я почав отримувати в рахунок погашення боргу жалюгідні гроші — від 2 до 6 тисяч грн на місяць. Треба було півстоліття, щоб він остаточно зі мною розрахувався.

За словами юриста, зараз Дмитро фактично недосяжний для українського правосуддя. Він утік, а відтак перестав отримувати зарплату — отже, ні Павло, ні інші потерпілі, які виграли цивільні справи проти Молодцова, не зможуть отримувати відрахувань з його доходів.

Що ж залишається? Павло зазначає: «Якщо потерпілі, яких обдурив Дмитро, напишуть заяви у ДБР, на їхній підставі Молодцова оголосять у міжнародний розшук. Якщо вдасться домогтися його повернення в Україну та якщо в нього тут будуть майно і доходи — тоді з’явиться надія отримати від нього гроші».

Однак сам юрист ні в чому невпевнений — занадто багато «якщо» має спрацювати для успішного завершення справи.

Автор: Майя Орел

Джерело: hromadske