"Харошіє русскіє" вважають, що не геноцидні рашистські практики псують їм імідж, а проплачена кампанія

Журналістка Мирослава Барчук на своїй сторінці у "Фейсбуці" пише про чергові заяви «хароших рускіх», які звинувачують у «антиросійській хвилі» прихильників п’ятого президента Порошенка та українську діаспору. Заяви так званих « російських лібералів» прозвучали в ефірі телеканалу «Дождь».

«Якщо ви пропустили заяви Шендеровича про «плескотіння українського нацизму», то сьогодні з’явився ще один детальний розбір “кампанії скасування росіян” на “Дожде”. Перекажу вам тезово, щоб ви не витрачали час. Шендерович, Альбац і Котрікадзе вважають скасування подій, зустрічей, панельних дискусій із росіянами на світових майданчиках проплаченою кампанією. Вони кажуть: «За антиросійською хвилею стоять великі гроші», – пише Барчук.

За її словами, росіяни називають три групи замовників та фінансистів цієї кампанії:

– Прихильники Порошенка, які ненавидять Зеленського.

– Українська діаспора в Канаді, «у якої великі кошти».

– «Номенклатура, яка має вдати народний гнів».

«Для Шендеровича обурливо те, що в ситуації конфліктів визначальним на Заході є прикметник «русский», який щоразу вирішує конфлікт на користь українців незалежно від суті справи. Шендерович не має жодних проблем з українцями. А проти нього борються бездарні люди, хами, які бажають самоствердитися за рахунок талановитих відомих росіян», – зауважує Барчук.

«Альбац зробила камінгаут, що з нею під час недавньої поїздки в Україну хотів співпрацювати «український КДБ», але вона відмовилася (наскільки я зрозуміла, згідно з експертизою Альбац, СБУ так само “не реформована, як і російська ФСБ”). У результаті їй погрожували (у цьому місці передаю теплі вітання тим, хто дав дозвіл Альбац на в’їзд і подорож Україною). Альбац також розповіла, як спокійно їздила «між червоно-чорними прапорами «Правого сектору» на Західній чи, там, хтось каже, що це прапори Запорізької Січі» (оце необов’язкове, неуважне ставлення метрополії до культури колишньої колонії – окрема тема, особливо для людини, яка далі говорить про деколонізацію російських студій)», – пише журналістка.

«Не буду оцінювати інтелектуальність заяв. Випереджаючи питання про те, для чого нам усе це знати, відповім. Те, що ви бачите в цьому інтерв’ю “»хороших рускіх», – це не просто спроба відчужити себе, дистанціюватися від болю, колосальних втрат, катастроф, які принесла російська воєнна агресія. Зобразити себе жертвами. Не просто відмова українцям у праві робити власний морально-етичний вибір і не створювати ілюзії «діалогу» між українськими та російськими авторами на спільних заходах. Найцікавішим у цьому є те, що Шендерович, Альбац і Котрікадзе не вірять у саму можливість морально-етичного вибору, у солідарність багатьох людей, у спільне почуття гідності й навіть спільне почуття гніву. Саме звідси версія «проплаченої кампанії». Саме вона виглядає найбільш викривально для «хороших рускіх», – пише Мирослава Барчук.

«Мені здається, варто пам’ятати це, нам знадобиться після перемоги, коли протестна українізація піде на спад», – резюмує журналістка.

Нагадаймо, що письменник Костянтин Коверзнєв відреагував на страту українського героя, яку рашисти зняли на телефон.

"Коли вони розстрілювали в потилицю Підмогильного, гноїли Плужника, спалювали живцем Свідзінського, відбивали нутрощі Симоненку та вішали Івасюка, вони то все робили свідомо. Хто це все робив? Хіба Путін вбив Курбаса, Семенка та Стуса? Вони чомусь вирішили, що нам нема місця на цій планеті. Нам наплювати на всі їхні онтологічні пояснення московитської мотивації! На всю цю толстоєвщину. У війні винен не Путін та його камарилья, а вся махрова Московщина. Вбивство українського героя – це колективна відповідальність усіх кацапів (м’ясників)", — вважає Коверзнєв.

Віктимізація лиходіїв — тема, досить помітна в російській літературі, вважає науковець Наталія Шпилова-Саїд. Цікаво, що вони стають жертвами зовнішніх сил, які їм не підвладні. Ця модель є досить помітною в сучасній російській політиці, яку палко підтримує Путін: невинну Росію атакують Захід, НАТО та чужі ідеології, і, як наслідок, Росія вважає, що вона повинна захищатися.

Росія, однак, на думку науковця, яка працює в університетах США, майстерно маскує власну агресію: жорстоке вторгнення в Україну подається як «визволення» українців від «нацистського режиму»; депортація дорослих і дітей з окупованих Росією територій в Україні рекламується як жест турботи; знищення української культури пояснюється захистом Росії, російської культури та мови.

А що говорять про масові вбивства українців? За словами Путіна, Росія покращує світ: ідеї, які Достоєвський передає через Раскольникова.

24 лютого 2022 року Росія впала в прірву, а Путін і його поплічники ввели в оману свій власний народ і міжнародне співтовариство, поширюючи суворі неправдиві звинувачення, намагаючись переконати світ і маніпулювати ним, що Росія є жертвою — і знову злочинці маскуються як невинні, жертви, рятівники.

Підкріплена пам’яттю про минуле, військова психіка сучасних російських військ не помічає пам’яті про злочини проти людяності, скоєні раніше. Світ, який мав винести уроки з жахливих катастроф ХХ століття, продовжує бути шокований варварством російських солдатів.

Росія має давні авторитарні тенденції та шовіністичні настрої, що ведуть до культурного та територіальної експансіонізму. Почуття переваги Росії, яке прикриває її комплекс меншовартості, продовжує підтримувати прагнення змусити сусідні суверенні країни — Україну, Молдову, Грузію, Білорусь — поринути в світ минулого, в якому спадщина Російської імперії, а також Радянського Союзу, домінує і диктує сьогодення.

І щоб задовольнити цю ненажерливу амбіцію, Росія знову і знову доводила, що вона продовжуватиме вчиняти нелюдські злочини та жахливе насильство будь-якою ціною заради досягнення своїх цілей у природі «завуальованої» жертви.

Веніамін Цвєтков