NASA виявило метан і водяну пару на планеті в сузір’ї Орла

NASA виявило метан і водяну пару на планеті в сузір’ї Орла

Вчені за допомогою космічного телескопа імені Джеймса Вебба виявили метан в атмосфері віддаленого газового гіганта WASP-80b. Ця сполука майже не зустрічається у небесних тілах, які не обертаються навколо Сонця.

Метан – молекула, яка у великій кількості міститься в атмосферах Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна в нашій Сонячній системі – залишається майже невловимою для вчених щодо атмосфери екзопланет.

Але нещодавно космічний телескоп NASA імені Джеймса Вебба провів спектроскопічні дослідження далекої (приблизно в 162 світлових роках від нас) екзопланети WASP-80b, розташованої в сузір’ї Орла, і виявив у її атмосфері речовини, які зазвичай свідчать про можливість існування життя – водяну пару та метан. Їх вдалося зафіксувати в моменти, коли планета проходила перед своєю зіркою, вік якої приблизно 1,5 мільярда років, і за нею.

Газовий гігант WASP-80b за розмірами вдвічі менший за Юпітер. Життя на цій планеті виключено. Неможливий тут і процес серпентинізації, який може призводити до появи метану внаслідок взаємодії вуглекислого газу та мінералу олівіну, оскільки WASP-80b не є кам’янистою планетою.

Виявлення тут метану, зазначають дослідники, надає людству нові знання, що проливають світло на хімічний склад та еволюцію таких далеких планет.

«Оскільки ми знаходимо метан та інші гази на екзопланетах, ми розширюємо наші знання про те, як хімія та фізика працюють в умовах, відмінних від тих, які є на Землі. … Наприклад, вимірявши кількість метану та води на планеті, ми можемо зробити висновок про співвідношення атомів вуглецю та атомів кисню. Очікується, що це співвідношення змінюватиметься залежно від того, де і коли утворюються планети у їхній системі. Таким чином, вивчення цього співвідношення вуглецю та кисню може дати підказки щодо того, чи утворилася планета близько до своєї зірки чи далі, перш ніж поступово почала рухатися всередину», — пояснюють автори дослідження у блозі NASA .

Це відкриття, стверджують астрономи, також дозволяє нарешті порівняти планети за межами нашої Сонячної системи з планетами в ній.

«NASA має історію відправки космічних апаратів до газових гігантів у нашій Сонячній системі для вимірювання кількості метану та інших молекул у їхній атмосфері. Тепер, маючи вимірювання того ж газу на екзопланеті, ми можемо побачити, чи відповідають очікування від Сонячної системи тому, що ми бачимо за її межами», — зазначають вони.