Хто хотів «записати» Валерія Залужного або чи слід змінювати підпорядкування українських розвідників?

За фактом виявлення закладки слідчі СБУ зареєстрували кримінальне провадження за статтею 359 ч. 2 (незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації) Кримінального Кодексу України. Санкція статті – від 4 до 7 років ув’язнення.

Інформація про жучок і брехня про Залужного

Інформація про «жучок у Залужного» вперше чомусь з’явилася саме на російських ресурсах. Пізніше її активно підхопили й українські медіа та користувачі соцмереж. Це викликало масу конспірологічних версій та просто маніпуляцій. Все це лягло на благодатний ґрунт інформації та чуток про начебто «розкол» в українській владі, про «конфлікт» між Залужним та Зеленським, між Залужним та Сирським, а також – дези про начебто «домовленості» Валерія Залужного з начальником генштабу ЗС РФ Валерієм Герасимовим про якесь там «припинення вогню».

Дезінформацію про активні контакти Залужного та Герасимова, до слова, активно розганяли росіяни не лише через власні, але й через деякі «непідкупні» європейські медіа.

Як дискредитувати українські спецслужби?

Дійшло до того, що певні українські «експерти» почали вкидати в інформаційний простір тези про імовірну причетність до появи «жучка» певних українських спецслужб, серед яких – і Головне управління розвідки Міноборони. Потім у деяких занадто пристрасних «експертів» виникла пропозиція про необхідність підпорядкування ГУР МО безпосередньо Генеральному штабу. Мовляв, це – світова практика. А то в них – «так багато свободи, що вже Залужного пишуть».

Які спецслужби за що саме відповідають?

Для того, аби відрізнити брехню від правди, конспірологію від реальності, а технологічні вкиди від реальної ситуації, давайте початково розберемося у повноваженнях, функціоналі та навіть просто у термінах та назвах українських спецслужб.

Отже, воєнна розвідка – це окрема спецслужба. Повноваження і діяльність ГУР МО окремо прописані в Законі України «Про розвідку».

Завдання служби:

• знаходження, аналітичне опрацювання, обробка розвідувальної інформації.
• проведення заходів з метою захисту національних інтересів, участь у формуванні та реалізації державної політики, посилення обороноздатності, економічного та науково-технічного розвитку;
• виявлення і визначення ступеня зовнішніх загроз національній безпеці (у кіберпросторі, життю, здоров’ю її громадян, об’єктам державної власності за межами України), організація і проведення спецзаходів щодо таких загроз, протидія іншій діяльності, що становить зовнішню загрозу нацбезпеці.
• участь у боротьбі з тероризмом, протидії розвідувально-підривній діяльності, транснаціональній організованій злочинності.
• співробітництво з компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями;

Чим (не)займається ГУР МО?

Згідно з Законом, ГУР НЕ ВИКОНУЄ функцій контролю за діяльністю органів державної влади України чи вищого військово-політичного керівництва нашої країни. Це – не контррозвідка, про яку поговоримо окремо.

Натомість, ГУР займається:

• стратегічною розвідувальною діяльністю, плануванням і реалізацією диверсійних та інших спецоперацій за межами України.
• забезпечує розвідувальною інформацією Генштаб. Для цього існує окремий Департамент розвідувального забезпечення ГШ ЗСУ. Зараз деякі заангажовані експерти активно поширюють брехню, мовляв, цієї функції ГУР не виконує. Але це — неправда. Яку поширюють або агенти РФ, або доморощені «корисні ідіоти».

Про інші розвідслужби.

Нагадаю, що окрім ГУР, згідно з Законом, розвідувальною діяльністю також займаються і інші спецслужби. Зокрема, — служба зовнішньої розвідки України та Прикордонна служба. Отже, приписування ГУР контррозвідувальних функцій є щонайменше – помилковим. А щонайбільше – маніпулятивним, що чиниться з певною метою та з певними політичними чи військовими цілями.

Чим відрізняється «воєнна розвідка» від «військової»?

Деякі вітчизняні та іноземні «експерти» помиляються, коли називають ГУР МО – «військовою розвідкою». Адже класична «військова розвідка» — це розвідка армійська, розвідка бойових підрозділів, тактичного та оперативного рівнів. Саме ця військова розвідка підпорядковуються Генеральному штабу ЗСУ. І це – справді світовий досвід підпорядкування.

Не плутайте «воєнну розвідку» (тобто спеціальну службу) та «військову розвідку» (тобто розвідувальні підрозділи ЗСУ). В них – геть різні масштаби та геть різні функції. Аналогічно деякі наші «експерти» часто плутають і функції «прикордонних військ» та «прикордонної служби» (спеціальної служби), яка також виконує розвідувальні функції.

Що таке Контррозвідка і кому вона підпорядковується?

Нарешті кілька слів про військову контррозвідку, яка як вид діяльності, не належить Міноборони чи ГУР МО, а здійснюється головною безпековою структурою країни – Службою безпеки України.

В СБУ цю функцію виконують два профільні департаменти – Департамент контррозвідки (ДКР) і Департамент військової контррозвідки (ДВКР).

Згідно з Законом «Про Службу безпеки України» органи військової контррозвідки здійснюють контррозвідувальне забезпечення Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Нацгвардії та Державної спецслужби транспорту.

В Україні досі тривають дискусії щодо необхідності реформи СБУ, щодо «розмитості» багатьох її функцій, а саме роботи двох департаментів: контррозвідки і військової контррозвідки.

За СБУ також досі залишаються повноваження здійснювати контррозвідувальну діяльність (політичну, економічну, фінансову), а також у сфері військової розвідки.

Як у світі?

Типовою сучасною світовою практикою є те, що розвідувальні, контрровідувальні, протидиверсійні та антитерористичні завдання виконуються саме в системі міністерства оборони. Але без прямого підпорядкування розвідувальних структур Генеральному штабу.

Такого досвіду дотримуються: Королівство Нідерландів, Латвійська Республіка, Республіка Словенія, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Італійська Республіка, Румунія, Турецька Республіка, Угорщина.

У багатьох країнах НАТО воєнна контррозвідка підпорядковується головному розвідувальному органу. Схожа модель працює у США, де організацію контррозвідувальної діяльності покладено на Службу розвідки та безпеки Армії США.

Натомість в Російській Федерації справді існує чітке підпорядкування воєнної розвідки (ГРУ) Генеральному штабу. З 2010-го року воно не лише підпорядковане, але й так і називається – Головне управління Генерального штабу ЗС РФ. Деякі «гарячі голови» українських «експертів» активно пропонують запозичити «розвідницький» досвід підпорядкування саме в росіян. Чи слід це робити – питання риторичне.

А щодо жучка в одному з майбутніх кабінетів Валерія Залужного – абсолютно впевнений, що українські спецслужби оперативно та ефективно виявлять ініціаторів, виконавців та вигодонабувачів цього протизаконного діяння. Але щось мені особисто підказує, що головні «бенефіціари» подібних спецоперацій проти українських високопосадовців перебувають десь «за порєбріком». Де сплять і бачать, аби українці знову почали чубитися та боротися за владу, повноваження та гетьманську булаву, як це було 100 років тому….

Але нині цей «номер» в них вже не пройде…