Банківська таємниця. Хто і чому має право отримувати інформацію про рахунки українців?

В Україні банківська таємниця є важливим інструментом для захисту фінансових даних клієнтів. Проте не так багато українців знають, як вона працює і планують чи обмежуватимуть її в майбутньому.

Про те, що таке банківська таємниця і в яких випадках її можуть розкривати, – читайте в огляді журналіста РБК-Україна Аліка Сахно.

Банківська таємниця в Україні – це конфіденційна інформація про клієнтів банків (фізичних і юридичних осіб) та їх фінансові операції, яка захищена законом. Однак є певні обставини, передбачені законодавством, за яких вона може бути розкрита.

Що таке банківська таємниця

В Незалежній асоціації банків України (НАБУ) у коментарі РБК-Україна зазначили, що поняття банківської таємниці, вимоги щодо її збереження та порядок розкриття регулюються Законом "Про банки і банківську діяльність" та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку України. Згідно з законом, інформація про діяльність і фінансовий стан клієнта, яку банк отримує під час обслуговування, є банківською таємницею.

Адвокат Богдан Янків у коментарі РБК-Україна зазначає, що по суті, банківська таємниця – це пакет даних, які банки отримують від клієнтів у процесі своєї роботи. Сюди входять, зокрема, вихідні-прихідні платежі, різні супутні дані у вигляді приватних податкових номерів, які ви передаєте банку, контактні дані та адреси.

В НАБУ додають, що банки зобов'язані забезпечувати збереження банківської таємниці і можуть розкривати її лише у певних випадках, чітко передбачених законом. А саме:

• за запитом або з дозволу клієнта;

• за рішенням суду;

• за письмовим запитом певного органу, який має відповідні повноваження (наприклад – Податкової, Антимонопольного комітету, правоохоронних органів, державних і приватних виконавців, нотаріусів тощо).

Це означає, що доступ до інформації про банківські рахунки клієнтів можливий лише у випадках, передбачених законом. Як зазначає Богдан Янків, без судового рішення ніхто не може отримати доступ до ваших фінансових даних.

"Якщо ваш сусід звернеться до вашого банку з питаннями про ваші рахунки та кошти, він не отримає такої інформації. Але якщо ви маєте невиконані грошові зобов'язання, і суд вирішить, що банк має надати інформацію про ваш стан, фінансова установа виконає це рішення, в якому повинно бути чітко вказано, яку саме інформацію необхідно розкрити", – розповів у коментарі РБК-Україна Дмитро Глинський, в.о. виконавчого директора НАБУ.

Янків уточнює, що наразі НБУ або податкові органи можуть лише знати про наявність рахунків у громадян, але не знають про суми та рух коштів по них. Водночас фінансові установи мають власний моніторинг, який може блокувати рахунки у випадку підозрілих дій клієнта, наприклад, перевищення лімітів на перекази без відповідних підтверджень.

"За незаконне розголошення банківської таємниці передбачена цивільно-правова (відшкодування завданих збитків і моральної шкоди) та кримінальна відповідальність (штраф до 3 тисяч необкладених мінімумів, пробаційний нагляд, заборона займати певні посади). Крім того, у випадку порушення банком вимог щодо зберігання банківської таємниці до нього можуть бути застосовані заходи впливу з боку Національного банку", – пояснюють в Незалежній асоціації банків України.

В НАБУ додають, що, окрім банківської таємниці, ще існує таємниця фінансової послуги та професійна таємниця на ринках капіталу і організованих товарних ринках. Вони подібні до банківської, адже стосуються захисту інформації про клієнта. Головна різниця полягає в тому, що такі послуги можуть надаватися компаніями, які не є банками.

Чи можуть в Україні скасувати банківську таємницю

Адвокат Богдан Янків пояснює, що наразі законодавство про банківську таємницю в Україні залишилося без змін. Проте деякі органи, такі як податкові, правоохоронні та інші державні структури, мають право звертатися безпосередньо до банків з запитом на отримання інформації, що містить банківську таємницю, за умов, визначених законом.

Один із найобговорюваніших випадків останнього часу стосувався запуску державної програми підтримки населення "Зимова єПідтримка", яка була введена 1 грудня 2024 року. Тоді ряд публічних осіб заявляли, що в рамках цієї програми громадяни нібито дають згоду на розкриття банківської таємниці,

Ще більше "масла у вогонь підлив" один із засновників Monobank Олег Гороховський, який 4 грудня минулого року стверджував у своєму телеграм-каналі, що серед усіх банків, які беруть участь у урядовій програмі, лише державний ПриватБанк розкриває банківську таємницю після відкриття карти "Національного кэшбека".

Водночас PR-директор ПриватБанку Олег Серга у коментарі РБК-Україна зазначив, що програма діє на однакових умовах для всіх банків, які беруть у ній участь. Він додав, що ці умови затверджені постановою уряду і є обов'язковими для виконання.

"Банки пропонують клієнтам спеціальні картки, відкриття яких передбачає згоду на передачу даних про транзакції. Ця інформація потрібна для нарахування кэшбека. Карта автоматично додається в систему кэшбека після активації, але якщо клієнт не погодився на передачу даних, транзакції не будуть враховані, і кэшбек не буде нараховано", – пояснив Серга.

За його словами, карти "Національного кэшбека" працюють за стандартною процедурою: коли клієнт здійснює покупку, наприклад, молока, ця транзакція фіксується і передається на обробку. Тільки після цього нараховується кэшбек, тобто знижка, яка надається після завершення покупки товарів або послуг.

У коментарі РБК-Україна народний депутат Ярослав Железня