Від патріотизму до втоми: як українці змінилися за три роки війни та що чекає на суспільство в майбутньому.

3 роки війни: від "шокової ейфорії" до "війна — це надовго"

За словами соціолога, умовно можна виділити два періоди соціальних змін — від початку вторгнення до жовтня-листопада 2023 року (тобто 2022 та 2023 роки) та від листопада-грудня 2023 до теперішнього часу (передусім 2024 рік).

"Головне те, що в перший період було "об'єднання навколо прапора", мобілізація людей на боротьбу з ворогом, або, як це назвав Євген Головаха, "шокова ейфорія". Україна вистояла під час першої хвилі нападу, відбила наступ на Київ, який ворог планував захопити за 3 дні, викликала подив і повагу у всьому світі, досягла успіху в звільненні захоплених територій і чекала майбутнього контрнаступу, яке багато обговорювалося в медіа та соціальних мережах. Очікували, що війна скоро закінчиться нашою перемогою", — розповідає Паніотто.

Другий період розпочався після того, як стало зрозуміло, що контрнаступ, принаймні, не відповідає очікуванням, а якщо чесно, то виявився невдалим, що війна закінчиться дуже нескоро і йдеться про роки, а не місяці. Ми перейшли від швидкої війни до позиційної, до війни на виснаження, а ресурсів у Росії дуже багато. Суспільство повинно було усвідомити, що війна — це надовго, а перспективи повернути зараз всі захоплені території — сумнівні.

Початок війни: як українці об'єдналися

Об'єднання або згуртування навколо прапора ("rally around the flag") — це згуртування населення навколо лідера та керівництва країни в дуже складних ситуаціях, особливо — під час війни (поняття, яке вживають американські політологи).

"Ситуація з відношенням до держави та соціальних інститутів виглядає досить парадоксально. Після початку війни рівень життя в Україні суттєво знизився, рівень бідності зріс, рівень безробіття значно зріс, а оцінка ситуації покращилася. За два місяці до війни в листопаді 2021 лише 5% вважали, що центральні органи влади справляються зі своїми обов'язками, у грудні 2022 вже 41%. Те ж саме стосується оцінок майбутнього України. До війни українці були досить песимістичні у своїх оцінках — 35% вважали, що, швидше за все, ситуація буде погіршуватися, і лише 13%, що буде покращуватися. А в грудні 2022 року кількість песимістів зменшилася з 35% до 8%, а кількість оптимістів вражаюче зросла до 76%", — продовжує соціолог.

Найбільшим довір'ям в Україні користувалися Збройні сили, і за перший рік війни рівень довіри зріс з 72% до 96%.

За словами Паніотто, у грудні 2021 року 27% довіряли Президенту (і баланс був негативним -23%, тобто було більше тих, хто не довіряв, ніж тих, хто довіряв), однак за рік (до грудня 2022) показник зріс до 84%, а баланс став +80%.

Після початку війни також зросло довір'я до волонтерів, значно покращилося сприйняття Уряду та парламенту (Верховної Ради).

"В цілому можна сказати, що можливість втратити державність змусила українців переоцінити свої довоєнні погляди. Українці стали набагато більше цінувати свою державу. Порівняння демократичної України з тоталітарною Росією змусило більше цінувати власний суверенітет, свободу та права громадян. Війна сприяє об'єднанню нації проти спільного ворога. Це відчуття єдності та спільної мети призводить до зростання патріотизму та гордості за свою країну, свою державу. Те, що раніше здавалося недоліками, тепер у порівнянні з війною може виглядати привабливо, сприйматися як цінне і важливе. Успішне протистояння Росії, незважаючи на всі труднощі, зміцнює національну гордість і віру у власні сили та можливості держави", — говорить Паніотто.

Україна зробила остаточний і незворотний геополітичний вибір — переважна більшість українців підтримує вступ до ЄС та НАТО, і в цілому в країні, і в усіх регіонах України.

Ставлення українців до РФ, яке суттєво погіршилося ще в 2014 році після окупації Криму, ще більше зіпсувалося: відсоток прихильників Росії знизився до 2%. Різко погіршилося і ставлення до росіян-жителів Росії з 75% (у 2021 році) до 3% позитивного ставлення. Подібні зміни відбулися і в ставленні до Білорусі, яку більшість українців вважає учасником війни.

Війна сприяла об'єднанню нації, збільшенню соціальної згуртованості, української ідентичності, використанню української мови, зростанню патріотизму та гордості за країну. Зріс рівень взаємодопомоги, рівень довіри до волонтерів та поширеність волонтерської діяльності. Регіональна та лінгво-етнічна диференціація суттєво зменшилась.

"Прискорився процес формування української національної ідентичності, він демонструє динамічний ріст та глибоке проникнення в різні аспекти суспільного життя, від зміцнення самоідентифікації громадян як українців до переосмислення історичної спадщини та культурних впливів. Так, відсоток громадян, які вважають себе прежде всього громадянами України, зріс з 40% у період 1992-2004 років до 80% після початку війни у 2022-2023 роках. Зросла популярність державних свят, підтримка Православної церкви України (ПЦУ), покращилося ставлення до ОУН-УПА", — продовжує соціолог.

З негативних тенденцій — виникли нові потенційні джерела соціальної напруги, зокрема нова основа для соціальної диференціації — статус і поведінка людини під час війни. Потенційні соціальні конфлікти можливі між різними групами українців, включаючи біженців за кордоном, внутрішньо переміщених осіб, основне населення, яке не змінювало місця проживання, і тих, хто проживав на окупованій території. Погіршилося ставлення також до російськомовних українців і українців, які є етнічними росіянами.

"Війна надовго": хто винен у панічному настрої українців

Коли "шокова ейфорія" вщухла, коли стало зрозуміло, що війна затягується — українці вже не товпилися біля ТЦК за власним бажанням, тепер все частіше звучало слово "ухиліст", а після — "бусиф