Народжувати п'ятеро дітей чи приймати мігрантів з Бангладеш: яке майбутнє малюють для України?
Демографічна ситуація в Україні залишається складною: природний приріст населення не забезпечується, а показники народжуваності продовжують падати. За словами демографа, заступника директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ Олександра Гладуна, для стабільної чисельності населення необхідно, щоб 100 жінок репродуктивного віку народжували 210–220 дітей. Однак наразі цей показник, за приблизними оцінками, складає лише 90–100 дітей на 100 жінок. До повномасштабного вторгнення у 2021 році цей показник був дещо вищим — 116 дітей.
Президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник озвучив можливі варіанти для того, щоб зберегти країну в майбутньому, в тому числі й її економічну складову: пропонувати українським жінкам народжувати по 5–7 дітей, або шукати можливості залучати трудових мігрантів з країн третього світу.
Фактори, які заважають народжувати: соціальні мережі?
Зниження народжуваності характерне для більшості європейських країн. Однак в Україні проблема ускладнюється війною, економічними труднощами та невизначеністю майбутнього. Одним з головних факторів, що впливають на репродуктивні рішення українців, є матеріальне становище. Високі ціни на житло, низькі зарплати та недостатня соціальна підтримка стримують зростання народжуваності. До війни українські сім'ї переважно були орієнтовані на двох дітей, однак реалізація цієї установки залежить від економічних умов.
Крім того, за словами демографа, існують дослідження, які свідчать, що соціальні мережі також впливають на рівень народжуваності. Молодь все більше занурюється у віртуальний світ, замість того, щоб активно взаємодіяти в реальному житті. Внаслідок цього зменшується рівень спілкування, рідше укладаються шлюби.
У консенсуальних союзах, тобто без офіційної реєстрації, рівень народжуваності нижчий, ніж у випадку офіційного шлюбу. Також народжуваність нижча серед пар, які проживають в орендованому житлі, порівняно з тими, хто має власне житло.
"На демографічні показники впливає широкий спектр факторів, і навіть спеціалістам важко визначити, який саме фактор є визначальним. В цілому, на народжуваність впливає загальний стан суспільства, в якому знаходиться країна. Зараз ми знаходимося саме в такому стані," — продовжує Гладун.
Народжувати більше: чому українські жінки на це не підуть
Соціолог Володимир Паніотто, президент КМІС, професор НаУКМА вважає, що жодні зусилля не змусити українських жінок народжувати більше дітей, оскільки це суперечить світовому тренду і нашому курсу на європейську інтеграцію.
За його словами, головний механізм уповільнення темпів народжуваності — вихід жінок на ринок праці. У розвинених країнах жінки народжують менше дітей, адже вони мають доступ до освіти, можливості кар'єрного зростання і прагнуть до кращої якості життя для своїх дітей.
"І процеси в Україні тут як раз відповідають процесам, які відбуваються в розвинених країнах. Зараз дискусія про проблему народжуваності не має сенсу. Усі актуальні демографічні виклики пов'язані з міграцією, а не з народжуваністю чи смертністю," — впевнений соціолог.
Мінус 50 тисяч українців щомісяця
Актуальні демографічні проблеми України пов'язані перш за все з масовою міграцією, продовжує соціолог. Згідно з даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, за останні два роки країну покинули мільйони громадян. За словами Паніотто, деякі демографи кажуть, що статистика завищена і маємо не 6, а 5 мільйонів біженців, але дані щодо динаміки досить надійні.
Статистика чисельності українських біженців в Європі:
- 10 березня 2023 року — 8,1 мільйона
- 19 грудня 2023 року — 6,3 мільйона
- 15 лютого 2024 року — 6,0 мільйона
- 16 травня 2024 року — 5,9 мільйона
- 19 серпня 2024 року — 6,1 мільйона
- 18 листопада 2024 року — 6,2 мільйона
- 16 січня 2025 року — 6,3 мільйона
"Щомісяця з України виїжджає близько 50 тисяч людей, а ще 100–150 тисяч знаходять роботу, адаптуються і вирішують не повертатися. За даними наших досліджень зараз вже дві третини (тобто 4 з 6 мільйонів) українців, які перебувають за кордоном, планують отримати громадянство тих країн, де вони живуть.
За даними опитувань Демініціатив та Центру Разумкова, близько 20% тих, хто зараз проживає в Україні, планують емігрувати після закінчення війни (зокрема чоловіки, які поїдуть до своїх сімей, укорінених за кордоном). Якщо зараз в Україні проживає приблизно 29–30 мільйонів осіб, то потенційно ще 6 мільйонів можуть покинути країну. У разі швидкого завершення війни в Україні залишиться близько 23–25 мільйонів населення. Однак навіть у такому випадку країна все ще буде більшою за багато європейських держав і матиме достатньо природних ресурсів та людського потенціалу, щоб стати однією з найбільш розвинених європейських націй," — говорить Паніотто.
Врятувати Україну — залучити трудових мігрантів?
Василь Воскобойник також впевнений, що українок не почнуть народжувати по 5 дітей, і тоді Україна неминуче стикається з питанням залучення трудових мігрантів. Але чи готова країна стати привабливим напрямком для них?
На думку Воскобойника, на рівні держави повинна бути створена стратегія міграційної політики, яка включатиме не лише повернення українців з-за кордону, але й поступове залучення іноземних спеціалістів.
"Одним з поширених страхів серед українців є можливість повторення європейського сценарію, коли кількість мігрантів може перевищити частку корінного населення. Однак такі побоювання безпідставні. На сьогодні немає жодної країни в Європі, де кількість мігрантів перевищує кількість місцевого населення. Найвищий показник має Німеччина, де близько 20% жителів — це особи, які не народилися в країні. Однак серед них є багато етнічних німців,