Світчери підуть в робітники? Як змінився ринок праці під час війни і що буде після неї

"Мабуть, після війни будівельників не вистачатиме. Бо обсяги робіт будуть величезними. Але щось та й збудуємо", — так Олег, який працює у будівельному бізнесі 30 років, коментує прогнози керівниці Інституту демографії Елли Лібанової про те, які фахівці будуть найбільш затребуваними на ринку праці.

"Перше і очевидне – це будівельники. Це те, що буде потрібно в перший рік (після війни). Далі будемо розбиратися", — заявила науковиця в телеефірі, нагадавши, що одне створене у будівництві робоче місце тягне за собою створення 6-7 нових робочих місць в дотичних галузях.

Серед інших галузей, які формуватимуть попит на ринку праці, Елла Лібанова називає енергетику, переробну промисловість та сільське господарство, однак зауважує, що "вони будуть іншими, ніж це було до війни".

Але під час війни ринок праці не виглядає райдужним для будівельників – так само, як і для більшості інших професій.

"Найкращі і найвідповідальніші пішли добровольцями. Багато загинули", — розповідає будівельник Олег.

Для тих, хто не на фронті, "зараз роботи нема", каже він і пояснює: тепер переважно обслуговують те, що збудували до війни, або ліквідують якісь критичні аварії чи пошкодження.

"Багато хто після прильоту намагається зробити хоч щось. Але люди, які щось будували для себе, – будинки, квартири – кажуть: а сенс зараз вкладати гроші, якщо завтра раптом може прилетіти? Крім того, у всіх же зарплати зменшилися десь у два рази, і те, що є, відкладають на чорний день".

Олег розповідає, що до війни "роботи було дуже багато", і клієнти вишиковувалися в чергу, аби дочекатися вільної бригади — "ніхто нічого не рекламував, люди просто радили своїм знайомим".

Первинний ринок нерухомості вирував, а нині він "став", — "Київміськбуд" стоїть. А він же один із “найжирніших” забудовників. І все стоїть", пояснює будівельник.

А на запитання, які очікування має на після війни, Олег відповідає коротко: "Очікування, що вона має закінчиться. А там прорвемося".

Як змінився ринок праці в Україні за час війни і чого очікувати після її завершення? Хто частіше втрачає роботу і кому легше буде її знайти?

Безробіття і бідність

Під час війни дані про ринок праці офіційно не збрають, а тому останніми оприлюдненими показниками щодо зайнятості та безробіття населення є статистика за 2021 рік.

За даними Державної служби зайнятості, напередодні російського вторгнення офіційний рівень безробіття в Україні становив маже 10% (порівняно із 7% безробітних в середньому на той час у ЄС), а кількість зайнятого населення була на рівні 15,6 млн осіб.

Найбільше людей працювали у торгівлі, сільському господарстві, промисловості, освіті, на транспорті та в охороні здоров’я.

Рік тому, наприкінці весни 2022 року, після кількох місяців війни в Україні, за підрахунками Міжнародної організації праці (ILO), було втрачено майже 5 млн робочих місць – близько третини довоєнного ринку праці.

Проте на кінець року оцінки закордонних експертів покращилися: за підсумками 2022 року ILO оцінювала рівень безробіття в Україні у 15,5% або 2,4 млн робочих місць.

Там пояснювали різницю тим, що значні території були деокуповані або на них припинилися активні бойові дії. Разом із тим, "часткове відновлення ринку праці є досить скромним і вкрай крихким", зазначали у ILO.

Передусім, це пояснюється крихкістю самої української економіки, яка за рік війни скоротилася на майже 30%.

Водночас і бізнес, і оглядачі зазначають: відсутність роботи не завжди пов’язана із тим, що підприємство було зруйноване чи припинило працювати, а людина виїхала в інший регіон чи взагалі за кордон.

З одного боку, як і до війни, в Україні є значна неофіційна зайнятість. До війни "неформально зайняте населення" оцінювали у 20% від усіх працівників, і, очевидно, під час війни ця частка могла ще більше зрости.

З іншого боку, одним із методів оптимізації та адаптації бізнесу до війни стали замороження або й скорочення зарплат, а також безоплатні відпустки. Все це можна назвати прихованим безробіттям, яке відбивається в іншому показнику – рівні бідності.

За оцінками Світовому банку, цей показник в Україні торік зріс з 5,5% до 24,2%, — за межею бідності опинились 7,1 мільйона людей.

Крім інфляції (а в Україні різко подорожчали їжа, паливо та послуги — деякі з них на понад 50%), це можна пояснити також і скороченням доходів через втрату роботи.

"Враховуючи, що безробіття неофіційно становить 36%, а інфляція досягла 26,6% наприкінці 2022 року, в майбутньому все більше українців можуть опинитися за межею бідності", – попередив регіональний директор Світового банку зі Східної Європи Аруп Банерджі.

За даними Європейської бізнес асоціації (EBA), яка об’єднує переважно великі та середні компанії та підприємства із іноземними інвестиціями, на початок травня 2023 повноцінно працювали 68% компаній, що входять до асоціації. І, хоча цей відсоток є значно вищим, ніж навіть на початок цього року, можна лише уявити, як виглядають справи у меншого бізнесу.

Переважна більшість компаній-членів ЕВА — дев’ять із десяти — виплачують заробітні плати співробітникам у повному обсязі. Але до скорочення заробітних плат вдаються 10%, до звільнень – 2%, у неоплачувану відпустку відправляють співробітників 3% компаній. Очевидно, ці показники можуть бути значно вищими у компаній, що мають менший запас міцності і не мають доступу до іноземних інвестицій.

Паралельно зі звільненнями відбувається і ще один процес, пов’язаний із війною, — це мобілізація співробітників.

У ЕВА із цим стикнулися 83% компаній. При цьому у понад половині мобілізували кожного десятого співробітника, а у 43% бізнесів мобілізовані критичні спеціалісти — інженери, ІТ-фахівці, електрики, механіки, машиністи, водії.

Тож не дивно, що на ринку стало бракувати саме кваліфікованих робітників.

Хто потрібний і не потрібний

За даними Державної служби зайнятості, на 1 квітня 2023 року статус безробітного мали 137 тис. людей. Із них майже три чверті – це жінки. Крім того, майже половина зареєстрованих безробітних – люди, старші за 45 років. При цьому 43% зареєстрованих безробітних мали вищу освіту.

Із зареєстрованих безробітних 20% раніше були зайняті у сфері торгівлі, 16% – у переробній промисловості, 15% – у сільському господарстві, 13% – у державному управлінні та обороні.

В офіційній статистиці щодо безробіття привертають увагу також висока частка людей, яким залишилося менше 10 років до пенсії – понад 10%.

Серед професій, на які є найбільший попит роботодавців, у Державній службі зайнятості називають:

При цьому часто галузі, де є вакансії, перетинаються з тими, де багато безробітних. Але пропозиція робочих місць все одно є значно меншою, ніж попит на них.

"На сьогодні найбільший попит у роботодавців спостерігається на кваліфікованих працівників робітничих професій. Водночас, серед зареєстрованих безробітних 43% мають вищу освіту, а в окремих великих містах – до 60% і вище. При цьому, кількість безробітних з числа колишніх керівників, професіоналів та фахівців утричі перевищувала кількість відповідних вакансій", — повідомляють у ДСЗ.

Загалом на одну вакансію в системі Державної служби зайнятості претендують 4 людини. Проте серед кваліфікованих працівників з інструментом на одне місце претендують лише 2 людини, а в торгівлі – вже 8.

Лідером конкуренції працівників за робоче місце є сфера фінансів та страхування – там за одну вакансію змагаються 24 фахівці.

У регіональному розрізі, найбільша кількість вакансій зареєстрована в Києві, Львівській, Дніпропетровській, Хмельницькій, Київській та Одеській областях.

Втім, як визнають у самій Державній службі зайнятості, з її допомогою шукають роботу лише близько 38% працівників. Близько третини шукають роботу через особисті зв’язки, і кожен п’ятий – в інтернеті.

Проте тренди спеціалізованих сайтів та порталів з пошуку роботи в принципі збігаються із офіційними даними.

Вони також повідомляють про пожвавлення ринку праці порівняно із тим, що відбувалося рік тому, на початку російського вторгнення.

Наприклад, за даними порталу Work.ua, у квітні зафіксовано на 9% більше вакансій, ніж у березні, і у 5 разів більше, ніж рік тому. Фактично ринок праці повернувся до рівня квітня 2021 року.

За версією Work.ua, найшвидшими темпами зростала кількість вакансій у таких галузях:

Вперше після повномасштабного вторгнення Харківська область увірвалась у п’ятірку лідерів за кількістю пропозицій роботи. На першому місці за кількістю вакансій – Київська область.

У Work.ua також відзначають, що у квітні 2023 конкуренція шукачів за роботу була нижче рівня 2021 року і практично досягла довоєнного рівня.

"Часи, коли на одну вакансію надходило сотні відгуків, уже в минулому", — кажуть там.

При цьому, за даними порталу, найвища конкуренція шукачів на одну вакансію відбувається за посадами діджитал-фахівців з можливістю працювати дистанційно, а найнижча – серед лікарів.

Саме на українських лікарів покладає особливі сподівання директорка Інституту демографії Елла Лібанова, називаючи їх "своєю улюбленою фішкою" у післявоєнному відновленні.

В інтерв’ю РБУ-Україна вона заявила, що "Україна може стати неабияким медичним хабом", пояснивши, що "не випадково сюди раніше їздили лікувати зуби зі США, Нідерландів, Британії". З багатьох дописів у соцмережах також видно, що українки, які під час війни опинилися за кордоном, також оцінили переваги української медицини та лікарів: доступність та ефективність європейської медичної системи для багатьох виявилася не такою привабливою.

Але поки що це ніяк "не гріє" самих лікарів в Україні. Ірина, лікар-терапевт, виїхала з Краматорська до Києва у квітні минулого року. Роботу вона знайшла лише через півроку – восени 2022. Вона розповіла, що роботу шукала в інтернеті — "зробила собі портфоліо, розсилала скрізь", в надії, що її 22-річний досвід роботи комусь потрібен.

"Але відповідали, що багато людей виїхали, попиту немає", — розповідає Ірина. Врешті, вона отримала роботу в приватній клініці.

"Зарплата трохи менше, ніж була. Плюс інфляція. Це не так, як жити до війни, коли на всякі забаганки вистачало. Зараз ні. Зараз все складніше", — каже лікар, і додає, що після війни у Києві її може затримати хіба що "утричі вища зарплата".

"Як тільки перемога – і, мабуть, ми додому, — каже вона, і додає: Хоча там все зруйновано".

Можливість виїзду за кордон, де завдяки тимчасовому захисту ЄС для українських лікарів відкрилися несподівані можливості легше отримати роботу за фахом, Ірина від самого початку для себе не розглядала.

"Це було однозначне рішення, що я нікуди не їду. Я буду тут, працювати я буду тут, і розмовляти я буду своєю мовою. Я просто перемістилася з того місяця, де дуже небезпечно, але й не думала виїжджати з країни", — пояснює лікарка.

Ринок, на якому попит і пропозиція розбіглися в різні боки

За час війни ситуація як із попитом, так і з пропозицією на українському ринку праці досить сильно змінилася, каже Олександр Жолудь, редактор незалежної аналітичної платформи Vox Ukraine.

З одного боку, каже економіст, є кілька мільйонів українців, які виїхали за кордон і не працюють в Україні, з іншого — є кілька мільйонів українців, які стали внутрішньо-переміщеними особами. Серед них половині з тих, хто до війни мав роботу, не вдалося знайти її на новому місці після 24 лютого.

Це призвело до того, що в Україні скоротилася як пропозиція робочої сили, так і попит на робочу силу, але одночасно суттєво змінилася їхня структура.

Наприклад, пояснює Олександр Жолудь, люди працювали в Маріуполі на металургійному заводі, а в Україні металургійних заводів не так багато. І зовсім не обов’язково, що там, куди переїхали працівники, існують аналогічні підприємства.

"Це призвело до того, що в нас начебто і менше працівників стало (бо багато виїхало і мав би зрости попит на тих, хто залишився), але через те, що вони не мають тих навичок, які потрібні, пішов дуже сильний розрив між тим, чого потребують працедавці, і тим, що мають потенційні працівники", — пояснює економіст.

З іншого боку, навіть там, де немає окупації, ті самі металургійні заводи значною мірою працювали на експорт, який йшов переважно морем.

"Через те, що море в нас значною мірою перекрито, вони не можуть працювати на повну потужність, і в них немає потреби в найманих працівниках", — каже Олександр Жолудь, і додає, що те саме можна сказати практично про кожну галузь промисловості.

Це явище у Нацбанку називають структурним безробіттям, і пояснюють: це коли "є значна невідповідність між тим, що потрібно працедавцям, і тим, що можуть запропонувати працівники".

Схожа ситуація одночасної потрібності та непотрібності склалася і з лікарями, вважає Олександр Жолудь, і зауважує, що у медичній галузі є й своя специфіка: йдеться про спеціалізацію лікарів, коли, наприклад, терапевт не може замінити хірурга, але в загальній статистиці вони обидва рахуються як професіонали – лікарі.

Окрема значна категорія — це люди, які працювали не у виробництві, а у сфері послуг та розваг, вказує Олександр Жолудь. Для них здебільшого під час війни роботи просто немає.

На перший погляд, до цієї категорії можна було б віднести і Ірину Бондаренко, продюсерку українського маркетинг-форуму та власницю компанії IdeasFirst. Вона каже, що працює "на себе" практично все життя, а останні 16 років її бізнес був пов’язаний із проведенням конференцій.

Першого удару по ньому завдав коронавірус та карантини, коли масові зібрання були просто заборонені. Здавалося б, що вже казати про війну! Але як виявилося, каже Ірина, "нетворкінг і розвиток існує і під час війни, і ця потреба насправді у компаній та людей стає ще більшою – ми самі цього не очікували насправді".

На початку війни, розповідає вона, був період, коли компанія не працювала взагалі. Потім роботу відновили, "але ми не можемо підняти зарплати – вони в нас дуже маленькі", каже Ірина. Нині горизонт планування в бізнесі дуже звузився.

"Наша стратегія зараз – зробити більше маленьких проєктів, які дозволять нам прожити. Ми все робимо маленькими кроками. Так ми розпланували весь 2023 рік, але ми розуміємо, що все може змінитися у будь-який момент", — розповідає Ірина Бондаренко.

Водночас Ірина Бондаренко каже, що не замислювалася про зміну сфери діяльності чи країни, бо відчуває, що її бізнес потрібен саме в Україні, — "сама потреба в тому, чим я займаюся, не відпала, але те, що люди будуть платити гроші, змінилося", пояснює вона.

А от про що вона та її команда багато думають зараз – це про те, "як переробити себе" і знайти нові формати для свого бізнесу.

"Один із варіантів – більше концентруватися на онлайн-подіях. Бо з онлайн ми можемо залучати не лише українську аудиторію, і ця аудиторія може бути більш платоспроможною. Ми шукаємо, де співпаде наша компетенція і потреба аудиторії. Бо я розумію, що старі формати, ідеї, підходи, вже відмерли і не будуть працювати, бо війна багато чого змінила".

"Флет" в ІТ

Те, що будівельник Олег називає "все стоїть", виконавчий директор IT Ukraine Association Костянтин Васюк називає "галузь зайшла на флет".

Темпи росту надзвичайно гнучкої, мобільної, інтегрованої у глобальний простір галузі, уповільнилися.

За даними НБУ, у першому кварталі 2023 року експорт IT-послуг з України знизився на 16% у порівнянні з таким же періодом 2022 року.

З одного боку, це зниження є досить відносним: злий жарт зіграла база порівняння із попередніми роками, коли галузь зростала надвисокими темпами.

Але якщо говорити про весь час війни, то "останні 3-4 квартали обсяги експорту є співставними", каже Костянтин Васюк.

Весь цей час суто українські проблеми, пов’язані з війною, накладалися на загальносвітові тренди в галузі, які не можна ігнорувати, — "бо наша індустрія якраз працює глобально на експорт", каже він.

"Всі помітили, що є тренди скорочення (персоналу) у провідних світових технологічних компаніях – Google, Amazon, Meta", — пояснює Костянтин Васюк, зауважуючи водночас, що "треба також враховувати, скільки людей було найнято перед цими скороченнями".

"Скорочення (в ІТ), які зараз відбулися в світі, лунають загрозливо – близько 200 тисяч людей. Але багато компаній скорочують кадри порівняно із попереднім надлишком, який утворився під час ковіду. Коли глобальний ринок змістився в онлайн, на високі зарплати набирали велику кількість людей. Зараз трохи трансформувався ринок, і компанії починають його оптимізувати", — каже Васюк.

Він припускає, що показовим щодо того, куди далі рухатиметься глобальний ринок праці в ІТ буде приклад Microsoft.

"Якщо при скороченні у приблизно 3-4% персоналу компанія буде працювати, це буде знаком для багатьох компаній, і звільнення та скорочення продовжаться”, — каже виконавчий директор IT Ukraine".

Якщо ж говорити про український ринок, то на ньому помітне радикальне зменшення кількості вакансій, і відповідне збільшення кількості кандидатів.

"По суті, ринок зараз перетворився на ринок роботодавця", — каже Костянтин Васюк. Тобто "якщо до ковіду та початку повномасштабного вторгнення це був ринок працівника, коли людина-фахівець могла обирати з десятка пропозицій, то сьогодні все навпаки".

За даними профільного порталу DOU, у квітні цього року кількість вакансій на порталі була найнижчою за останні три роки, а конкуренція серед кандидатів — найвищою.

Паралельно за час війни сотні компаній, які мали центри розробки в Україні, відкрили нові офіси за кордоном, і там наймають вже людей не лише з України, а й глобально, розповідає Костянтин Васюк.

За даними того ж таки DOU, станом на початок 2023 року кількість працівників у 50 найбільших ІТ-компаніях скоротилася на 5 тис. осіб.

Ці цифри свідчать радше не про те, скільки айтішників виїхало, а про те, скільки вже вирішили змінити свою робочу "прописку".

"Не могло одразу 5 тисяч виїхати. Просто це люди, які були тут ФОП-ами або співробітниками українських компаній, а потім стали співробітниками компаній за кордоном, або змінили професію, або пішли до лав Збройних сил. Зараз люди просто визначаються, де вони будуть продовжувати своє життя, кар’єру, — пояснює Костянтин Васюк, і додає: Чим довше триватиме війна, тим більше вірогідність, що ті хто виїхав, а це в основному жінки, будуть залишатися за кордоном".

Що ж до тих, хто залишився, то для них, каже Костянтин Васюк, навіть податки зараз не є принципово важливим фактором – особливо на тлі того, скільки компанії вже інвестували у релокацію персоналу, резервну інфраструктуру, джерела безперебійного живлення, старлінки, — все для того, щоб забезпечити безперервність бізнес-процесів.

Натомість із нагальних потреб бізнесу на перший план вийшли можливість бронювання співробітників від мобілізації для виконання обовʼязків по проектам та можливість короткострокових виїздів за кордон для того, щоб провести переговори та укласти контракти.

"Зараз сезон конференцій, трейд-шоу, і клієнтам важливо, щоб їх підрядники приїжджали на тиждень-два, вирішувати свої бізнес-кейси офлайн, — розповідає Костянтин Васюк, і додає: Конкуренти зараз забирають в нас ринок".

Крім того, в українській ІТ-галузі є і тренд до того, що початківцям – "джуніорам" і "трейні" — дедалі складніше працевлаштуватися в ІТ-компаніях і розпочати кар’єру.

Попри це, каже Костянтин Васюк, багато людей опановують професію і навчаються на різних курсах, у класичній та комерційній системах освіти.

Те, що освітній процес триває, "дає нам можливість стверджувати, що індустрія готова до дуже швидкого відновлення і до повернення до високих темпів зростання", зазначає представник ІТ Ukraine.

Марафон не на півроку

Виглядає, що високі темпи росту довгий час будуть для України радше у спогадах про довоєнні часи, аніж реальне майбутнє.

Підприємиця Ірина Бондаренко вважає, що "ми ще навіть не бачили великих економічних проблем, бо 2022 рік ми всі пережили на адреналіні".

"Думаю, що 2023 рік в економічному сенсі для компаній, хоч вони й адаптувалися та стабілізувалися, може бути навіть набагато важчим. І я, як керівник компанії, не знаю, коли настане етап стабілізації", — каже вона, і зазначає, треба готуватися до бігу на довгу дистанцію:

"Все, що відбувається в економіці, на ринку праці – це марафон. Це не півроку перечекаємо на запасах міцності, а потім працюватимемо як раніше. Ми розуміємо, що такого не буде".

Тим часом, за даними НБУ, у квітні цього року – вперше від жовтня минулого року, коли почалися масовані російські обстріли української інфраструктури, бізнес оцінив свої перспективи краще порівняно із попередніми місяцями. Найоптимістичніші очікування мають підприємства торгівлі, а найпохмуріші настрої у будівництві.

Так само вперше з довоєнного часу – від січня 2022 року — підприємства торгівлі очікують на збільшення чисельності працівників. Водночас, як зазначають в НБУ, решта опитаних секторів прогнозують "нижчі ніж в попередні місяці темпи скорочення персоналу", а простіше – звільнення триватимуть, хоч і не такі масовані, як торік.

В НБУ оцінюють рівень безробіття у І кварталі цього року у 20%, і прогнозують, що до кінця року цей показник може дещо знизиться, але все одно буде значно вищим за довоєнний рівень.

"Рівень безробіття поступово знижуватиметься завдяки активізації економічної діяльності, проте залишатиметься високим", — прогнозують в НБУ.

Аналітики порталу Work.ua також говорять про поступове відновлення ринку праці і вважають: попри те, що під час війни ринок праці орієнтований на роботодавця, після війни "на горизонті видніється дефіцит кваліфікованих кадрів".

Олександр Жолудь очікує, що після війни на українському ринку праці доведеться виправляти вади довоєнного часу. Економіст нагадує, що до війни в Україні була значна частка пенсіонерів порівняно із працюючим населенням. Демографічні тренди під час війни ще більше загострили цю проблему, і вони швидко не минуться.

"Безумовно є питання навернення на робочу силу частини людей, які були до пенсійного віку, але поза робочою силою. Це в першу чергу жінки віком за 40 років”, — зазначає Олександр Жолудь.

Економіст також звертає увагу і на ще одну проблему: "Після перемоги в нас постане питання, що в нас значні втрати, і люди не зможуть працювати на тих професіях, де вони працювали до війни".

"Треба зрозуміти, що на деякі роботи люди з інвалідністю просто не зможуть піти. Умовно кажучи, якщо людина працювала на будівництві, а в неї ампутована нога чи рука, повернутися назад буде важко", — каже він.

З одного боку, це означатиме додаткову потребу у лікарях та фахівцях з фізичної реабілітації. З іншого боку, так само буде потреба у системі професійної переорієнтації, а також адаптації робочих місць, щоб ті, хто хочуть повернутися до роботи, змогли це зробити.

Що ж до більш віддаленого майбутнього, в якому, за прогнозами багатьох експертів, багато хто може втратити роботу через розвиток штучного інтелекту та інших новітніх технологій, то, як вважає Костянтин Васюк, у ньому все одно з’являться нові робочі місця, які новітні технології не зможуть покрити, або які будуть потрібні для роботи цих технологій.

"Зараз тренд на робітничі професії, які потребують кваліфікованої ручної праці – вони зараз у топі. Тому як світчери були в ІТ, так світчери можуть бути в іншій професії", — каже виконавчий директор ІТ Ukraine.

Він також зазначає: після війни доведеться стикнутися з тим, що "люди будуть шукати себе в цьому житті, і треба буде їм допомагати в цьому".