Четверг, 04 июля 2024 08:09

Нацпарк, пам’ятка археології й сусідство з кладовищем: що дасть Києву забудова Китаєва

Урочище Китаїв. Монастир і ставки, липень 2021 р.
Урочище Китаїв. Монастир і ставки, липень 2021 р.

Глухий транспортний кут

Район Мишоловки межує з ділянками, які Київрада хоче віддати під забудову. І місцевих мешканців перспектива великого житлового будівництва турбує не лише з погляду екології чи охорони пам’яток, а й з багатьох технічних моментів.

У «Містобудівному розрахунку будівництва та обслуговування об’єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів об’єктів житлової інфраструктури, паркінгу в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м. Києва», який отримав LB.ua, зазначають, що в новій забудові мали б проживати 15,3 тисячі осіб, розрахункова кількість місць у паркінгу — 2864 (і це лише паркінг, автомобілів, очевидно, буде в рази більше). Мікрорайон Мишоловка з’єднується зі Столичним шосе через проспект Науки лише двома вулицями — Китаївською та Квітки-Основ’яненка. Ширина цих доріг — близько семи метрів.

— Узимку тут уже важко розминутися двом автівкам через льодову кірку по боках. А розширити вулиці неможливо через приватні будинки з обох боків, — розказували місцеві на зустрічі з головою громради при КМДА Геннадієм Кривошеєю.

Вулиця Весняна біля проспекту Науки
Вулиця Весняна біля проспекту Науки
Вулиця Квітки-Основ’яненка
Вулиця Квітки-Основ’яненка

Дорога ця має великий кут нахилу, бо йде серпантином через горбисту місцевість. І в цю складну дорожню ситуацію додадуться кілька тисяч автівок нових мешканців — рух буде фактично паралізований.

Поруч, на проспекті Науки, ситуація така: автодорога має шість смуг руху, проте власники квартир нещодавно зведених неподалік будинків лишають автомобілі на проїжджій частині. Тож реалії сумні: для вільного руху залишилися лише чотири смуги, а в годину пік до деяких мікрорайонів узагалі складно потрапити — залізничний переїзд біля Столичного шосе провокує величезний затор.

У 2011 році збудували першу чергу розв’язки з проспекту Науки. Друга черга, яку планували зробити у 2018–2022 роках, передбачала естакаду через залізничний переїзд, і це могло б розв’язати питання кількагодинних заторів. Але проєкт досі не реалізували, бо бракує фінансування (вартість ще в ті роки оцінювали в мільярд гривень). З новою забудовою рух перевантаженим проспектом Науки лише зросте, а Мишоловка перетвориться в такий собі глухий кут, з якого місцеві мешканці не зможуть виїхати, переконані в громаді району.

Будинки із сюрпризом біля цвинтаря

Ще одне урочище, яке забудують у Китаєві, — Болгарське. Це 9,3 га. Девелопер хоче звести тут 22,5 тис. м кв. житла. Але майбутніх мешканців цих будинків очікує специфічне сусідство — поруч розташоване частково закрите рішенням Корчуватське кладовище. У пункті 3.5. Державних санітарних правил та норм зазначено, що санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання до житлових і громадських будівель, зон відпочинку повинна бути не меншою за 300 м. Немала частина ділянки, відведеної під забудову, належить саме до цієї санітарної зони (на фото). Ну а будинки за межами зони матимуть вид з вікон просто на це тихе місце.

Ділянка Болгарського, яка підпадає під забудову. У лівому куті — кладовище
Ділянка Болгарського, яка підпадає під забудову. У лівому куті — кладовище

Життя без водовідведення

В урочищі Самбурки раніше селили працівників Інституту садівництва Академії аграрних наук. Називалося це гуртожитком і йшло однією адресою, але фактично це окремі будинки, більша частина з яких уже приватизовані. Настрої тамтешніх мешканців розділилися: хтось хоче забудову свого мікрорайону, а хтось, хто вже приватизував домоволодіння, — ні.

На ділянці площею 22,9 га, яку віддають під забудову в Самбурках, заплановано проживання 7,3 тис. осіб. Зараз там мешкають близько 350.

— Велика проблема Самбурків — відсутність централізованого водовідведення, — розповідає нам місцева мешканка Наталія Мар’янович. — Жителі мікрорайону мають септики. Для багатоквартирних будинків це не варіант.

Річ у тім, що неподалік розташований Мишоловський колектор, який хотіли кілька разів відбудувати спеціально для нових будинків. Але розташований він у Голосіївських лісах, тому трубу до Самбурків слід проводити через Нацпарк, що неможливо за законом і небезпечно для охоронюваного об’єкта. У повідомленні про плани будівництва ПрАТ «Київводоканал» зазначило, що колектор спорудили в 1964 році, він не є безпечним через газову корозію обойми трубопроводу, оглядових камер і колодязів. Але забудовник ділянки обіцяє місцевим мешканцям розв’язати цю проблему. Як конкретно й коли — точної інформації немає.

Унікальне поселення часів Русі

Абсолютна більшість киян, звісно, дуже далека від інфраструктурних проблем цього малолюдного куточка столиці. (Як не знатимуть про них і майбутні інвестори забудови, поки не стануть місцевими мешканцями). Більшість знають про Китаїв завдяки відвідинам Свято-Троїцького Китаївського монастиря (УПЦ) з його кількасотрічними спорудами, скитами, озерами.

Китаїв, верхній став.
Китаїв, верхній став.

Але поруч з монастирем у Китаєві заховалася інша унікальна археологічна пам’ятка — поселення часів Русі-України. Історію цього поселення й тамтешніх артефактів розказав нам археолог, дослідник давньоруського та середньовічного Києва Іван Зоценко:

— Китаїв належить до одного з чотирьох великих літописних міст: Васильків, Вишгород, Білгород (нині Білогородка) і Китаїв (літописний Пересічень). З моменту виникнення Києва з’явилася необхідність у його обороні від кочівників, тому Володимир Великий збудував ряд укріплень, які складалися з відомих усім Змієвих валів для переорієнтації кінноти та фортець. Князеві вдалося захистити місто таким собі київським трикутником — валами по річці Стугна й Віта приєднатися до долини річки Ірпінь, а ще розбудувати ці чотири міста. На сьогодні Васильків, Вишгород і Білогородку повністю поглинула міська забудова. Чого не скажеш про Китаїв, у якому життя зупинилося після монголо-татарської навали, яка знищила його. У нижній частині міста нині функціонує монастир, але глобально в міський центр він не перетворився. Тож фактично ця територія зараз у тому самому вигляді, якою її лишили сімсот років тому.

— Як і будь-яке середньовічне місто, Китаївський археологічний комплекс складається з трьох частин: фортеці (близько кілометра валів якої збереглося й до сьогодні); посаду, або міста живих, яке займає близько 30 гектарів; і міста мертвих — некрополіса (дві курганні групи, де сьогодні зафіксовано 378 курганів). Поруч, в урочищі Виноградному, теж було невелике поселення, яке, ймовірно, виконувало роль пункту контролю шляху, тобто такої собі сторожової застави, — описує місцевість Зоценко. — Цікаво ще й те, що в Китаєві збереглися давні дороги, яких зазвичай з плином часу не видно. На думку дослідників, цими трасами користувалися ще в давньоруський період. Одна дорога проходить через некрополіс і не ріже жоден курган, а жоден курган своєю чергою не налазить на неї. Інша ж проходить через вали й також не порушує цілісності споруд. Це означає, що будували їх в один період синхронно.

На території Китаївського археологічного комплексу
На території Китаївського археологічного комплексу
На території Китаївського археологічного комплексу
На території Китаївського археологічного комплексу
На території Китаївського археологічного комплексу
На території Китаївського археологічного комплексу
На території Китаївського археологічного комплексу
На території Китаївського археологічного комплексу
На території Китаївського археологічного комплексу
На території Китаївського археологічного комплексу
На території Китаївського археологічного комплексу
На території Китаївського археологічного комплексу
На території Китаївського археологічного комплексу
На території Китаївського археологічного комплексу

Дослідник пояснює, що коли археологи вивчають якусь пам’ятку (грубо кажучи, копають), вони порушують культурний шар. Звісно, усі знахідки фіксують і вони дають змогу зробити реконструкцію багатьох напрямків — від будови поселення до моделей господарства, які в ньому використовували. Так, жителі Китаєва обробляли метали й торгували, що підтверджують археологічні знахідки: амфори, вислі печатки, хрести-енколпіони й численні залишки кераміки. Але факт лишається фактом: пам’ятка руйнується, і тут зворотного шляху немає.

— Саме тому в європейських країнах не прийнято повністю розкопувати археологічні пам’ятки масштабу Китаєва, бо з’являються нові технології, тож, можливо, через кільканадцять років знайдеться новий спосіб дослідити місцевість без порушень культурного шару. А цінність урочища висока: незабудованих давньоруських міст, які повністю збереглися, в Україні до десятка, а такої знахідки на території мегаполіса в нашій країні взагалі не знайти.

Ось як раніше коментувала значення цих земель начальниця управління дозвільно-погоджувальної документації Мінкульту Наталія Войцещук: «2019 року нам на розгляд з ініціативи Українського товариства охорони пам’яток історії та культури подали облікову документацію на пам’ятку, яка рішенням Експертної комісії рекомендована до доопрацювання з метою внесення змін до Реєстру щодо пам’ятки під назвою "Китаївський археологічний комплекс". Визначену в новому паспорті територію пам’ятки рекомендували для врахування в розробці Історико-архітектурного опорного плану Києва, який був погоджений Мінкультом 2021 року».

В інтересах громади й Мінкульту в суді зараз діє Офіс Генпрокурора — відстоює розірвання оренди й повернення земель з археологічною спадщиною в державну власність. А депутати Київради можуть уже на сесії 4 липня сказати, чи готові вони продовжувати таку суперечливу оренду до кінця судового процесу.

Оставить комментарий

Убедитесь, что Вы ввели всю требуемую информацию, в поля, помеченные звёздочкой (*). HTML код не допустим.