Tuesday05 November 2024
gipoteza.net

Бучанські відьмі, валькірії, шахеди та кулемет ‘’Максим’’ – репортаж про жіночі мобільні групи ППО

02:32 20-08-2024

Сію тобі в очі, сію проти ночі

Буде тобі, враже, так, як відьма скаже

Енджі Крейда. "Враже"

Реклама:

Після шикування на місці збору під Києвом лунає жіночий сміх.

– Ну що, дівчата? На шашлики?

– Ага, – відповідає жартом на жарт Юлія з позивним "Дзиґа". – В піксельних купальниках.

Вранці 24 лютого 2022 року в столичному салоні краси, де працювала Юля, сказали: "Збирайте речі, паспорти, вивозьте дітей". Дзиґа виїхала з Києва на четвертий день повномасштабного вторгнення. Опинилася в Польщі. Але за три місяці повернулася.

"Дуже хотілось додому, – каже вона. – Зараз не можу собі пояснити, нащо взагалі виїжджала. Це було якесь спонтанне рішення. Мабуть, на емоціях. Хотілось зберегти дитині психіку, але там психіці набагато гірше, ніж вдома".

Повернувшись в Україну, Юля надягла сережки у формі "Мрії", знищеної в Гостомелі, та пішла в Бучанське добровольче формування територіальної громади (ДФТГ). Там стала командиром однієї з вогневих мобільних груп, що полюють на дрони та ракети РФ.

На рахунку бучанських "Відьом" і "Валькірій" – так назвали жіночі групи ППО в Бучанському ДФТГ – вже декілька знищених шахедів і влучання в північнокорейську балістику.

УП розповідає історію захисниць неба та показує їхню роботу.

Реклама:

Олена "Мала"

У червні цього року Олена, лікарка-терапевт приймального відділення поліклініки в Бучі, поверталася з Одеси, де святкувала своє 26-річчя.

Поки подруга Ангеліна вправно керувала своєю Mazda до столиці дівчата дістались всього за чотири години, – Олена побачила в Instagram запрошення до Бучанського ДФТГ. Так дівчата опинилися серед добровольців мобільної групи "Відьми".

На бронежилеті Олени наліпка "Мала". Запитання, чому вона отримала саме такий позивний, зайве. В її тихому, рівному голосі багато підліткової ніжності. Але під час бойових виїздів тембр голосу Малої не має значення – до справи беруться гучні кулемети.

Олена: Моя мета – безпека та спокійний сон людей. Моя мрія – закінчення війни та повернення всіх з фронту та полону

Олена – родом зі Львова. 2023-го поїхала до сестри в Київ, влаштувалася працювати за фахом у Бучу.

"Давно хотіла доєднатися до Сил оборони, – каже вона. – В мене багато пацієнтів, не було можливості поєднувати роботу зі службою. Але в ДФТГ таку можливість знайшла".

В сім’ї Олени чимало військових. Прадід служив в ОУН, прабабуся була там зв’язковою.

Хресний почав водити Малу в тир, коли їй було лише п’ять років.

"Тут, у тренувальному центрі, мені дали постріляти з "Браунінга". На ураження одинадцяти повітряних цілей витратила 25 патронів. Велика влучність, малий розхід боєприпасів, тому командир сказав: "Будеш кулеметницею!", – усміхається медикиня.

Дівчата вантажать кулемети перед виїздом на бойову позицію, кожний важить 25 кілограмів
У кожній мобільній групі декілька жінок, які виконують різні ролі: водійка, кулеметниця з помічницею, корегувальниця та людина, що прикриває групу під час роботи по повітряних цілях

Десять пострілів на секунду, шістсот на хвилину, калібр 7,62 міліметри – "Максими", з якими працюють "Валькірії" та "Відьми", лише для невігласів допотопна зброя.

"Багато хто сміється, але хочу вам пояснити: вони досить ефективні, – каже начальник штабу Бучанського ДФТГ, 51-річний полковник Андрій Верлатий. – У них гарна кучність стрільби. І головне, що вони не перегріваються.

"Ми використовуємо спарені "Максими", – продовжує полковник Верлатий. – Кулеметниця та помічниця за секунди міняють боєприпаси, лента за лентою. Машинка фактично не випадає з бою, влучно знищує ворожу техніку.

Тільки в цьому місяці два з трьох шахедів збито саме з "Максимів". Один – з ДШК".

Реклама:

Валентина "Валькірія"

Вибух – сіро-чорний дим. Добровольцям у лісі під Києвом показують, що таке електричний спосіб підриву пластиду.

"Ого! Всього двадцять грамів – і так гучно, – дивується Валентина з позивним "Валькірія". – Уявіть, якщо "шахед" вибухне!".

"Якщо він впаде і не вибухне, не можна підходити, – попереджає інструктор. – Треба огородити зону. Там до 50 кілограмів бойового заряду. Якщо лупане, мало не покажеться".

Валькірія з групи "Бучанські Валькірії": У нас класні інструктори, які були й на "нулі". Ми абсолютно їм довіряємо

В лютому 2022 року ветеринар Валентина опинилася в окупації в своєму будинку під Бучею. Бачила ворожі вертольоти та літаки. Чула бомбардування гостомельського аеропорту, обстріли Бучі та Ірпеня.

За три тижні жінці пощастило вирватися з оточення. Виїжджали увісьмох на одному авто.

"Змогли тільки собаку забрати, вдома залишились троє котів, – згадує Валькірія. – Поки на нашій вулиці не було людей, всі коти згуртувались. Ходили разом, з десяток їх, може, навіть більше.

Коли я повернулась, подивилась на ту зграю ніхто з них не бився за воду, за корм. Тварини так само згуртувались тоді, як і люди".

Деякі дівчата не готові показувати своє обличчя на камеру. Причини різні: хтось ще не сказав, що пішов добровольцем в ДФТГ, у когось на окупованих територіях залишаються рідні
Установка кулемета на турель займає 2–3 хвилини

Два місяці тому Валентина приєдналася до добровольців Бучі. Найважчим тоді здавалося фізичне навантаження. Двічі пройшовши смугу перешкод, жінка задоволено усміхнулась: "Думала, що це неможливо. Все було на адреналіні. І чого я там боялась?!".

"Моє місце – тут, – впевнена Валькірія. – Без нас ця війна не закінчиться. Досить вже вдома, на кухні сидіти. Можна взяти зброю, прийти захищати шматочок нашої землі, нашу громаду.

Чоловіки йдуть на фронт, а ми їх заміняємо. І ми бачимо, що можемо".